КОРДОНИ, ЗАБОРОНИ, ПРАВИЛА. ЯК ЗНАЙТИ ЗОЛОТУ СЕРЕДИНУ У ВИХОВАННІ

За словами Оскара Уайльда – «Кращий спосіб зробити дітей хорошими – це зробити їх щасливими». Для цього головне виробити чітку стратегію виховання. Як краще втілити її в життя, радить психолог, психотерапевт з 13-річним стажем практичного досвіду індивідуальних консультацій, психотерапевтичної допомоги дорослим і дітям Сініпостіл Лілія Леонідівна.

З якого віку потрібно починати виховувати дітей?

Для мене виховувати прирівнюється до «живити». Метафорично висловлюючись, живити дитину як паросток життя, щоб все закладене в неї знайшло своє втілення, проявилося і реалізувалося. Тому для мене виховання починається з моменту, коли дитина ще всередині тіла мами.

У процесі виховання багатьом батькам важливо розуміти, що їх чекає при спілкуванні з дітьми під час вікових криз. Поділіться загальними рекомендаціями.

Основа безпеки і розвитку саморегуляції – правила і заборони. Вони не є якимись особливими і в кризові періоди. Навпаки, якщо здорові кордони присутні в житті дитини, криза мине успішніше. Єдине, на чому б зробила акцент – важливо, щоб в житті дітей все-таки переважали дозволи. З моєї практики, батьки через свої побоювання, поспіху, втоми і т.п. часто забороняють дітям саме «активно» досліджувати світ і себе в ньому. А це вже суперечить закономірностям розвитку і посилює вікові кризи. Тому головне питання для дорослих – не як заборонити, зупинити, а як «почути» і створити умови для задоволення абсолютно здорових потреб – в інтересі, увазі, прийнятті, повазі (список можна продовжити), які часто ховаються за істериками, протестами, капризами і т.п.

Як навчитися забороняти і залишатися при цьому другом?

Для початку важливо взагалі бути для дитини другом – тією людиною, яка зацікавлена, чуйна, уважна, відкрита життю і вміє почути. Не тим, хто через надлишок тривоги проживає якісь моменти «замість», позбавляючи можливості отримати досвід, задовольняє всі забаганки, уникаючи гніву і розчарування відмови, намагається підтримати ілюзію можливості керувати світом, даючи помилкову надію на винятковість і т.п. Так, справжній друг – це ще й досить смілива людина, що приймає все рівно так, як воно є. І тим самим вчить і дитину приймати життя таким, яким воно є. Адже в цьому і є кінцевий сенс заборон і правил – навчити дитину гармонійно жити в реальному світі.